Після простою, що тривав трохи більше місяця, американські окупаційні війська дозволили відновити виробництво.
Зміна союзників
Після перемоги над Німеччиною перед союзниками постало питання, що робити з Німеччиною. Разом вони вирішили окупувати країну і розділити її між собою. Для Тюрінгії та нашого регіону це означало, що 3 липня 1945 року американці пішли, а радянські окупаційні війська увійшли. Під час війни союзники боролися проти спільного ворога. Після війни ця єдність була втрачена. Американські окупаційні війська, залишаючи Тюрінгію, без вагань забрали все, що могло мати для них якусь цінність. Коли прибули нові окупаційні війська, вони зіткнулися не лише зі зруйнованою країною і деморалізованим населенням, але й з гострою нестачею ресурсів.
Від мародерства до бартеру
Коли радянська влада окупувала Тюрінгію, нормальне життя залишилося для населення далеким спогадом. Їм доводилося щодня боротися з наслідками війни та руйнуваннями. Ті, хто не мав нічого і хотів вижити, не зупинялися на мародерстві. Ті, хто мав ремісничі навички, почали виробляти на території заводу прості товари, які можна було обміняти на необхідні речі. Цей бартер був першою ознакою життя фабрики. Коли наприкінці 1945 року знову відкрили фабричну кухню, де щодня подавали їжу в обмін на продовольчі талони, у повсякденне життя людей, які мали талони, повернулася певна стабільність. Однак вони були ще дуже далекі від нормальної та регулярної робочої рутини.
